понеділок, 20 липня 2020 р.

«Шахові» книги
20 липня - Міжнародний день шахів.
А чи знаєте ви, що багато відомих письменників були пристрасними шанувальниками  цієї інтелектуальної гри? Жоден вид спорту не привертав до себе такої пильної уваги майстрів слова, як шахи. Наприклад, прихильність Еріха Марії Ремарка до шахів знайшла відображення в різних його творах.


Пропонуємо згадати книги, в яких шахи займають значне місце.
Поява шахових фігур в книгах часто є своєрідним знаком якості, адже вони за умовчанням мають на увазі інтелект, дедукцію і стратегічне мислення.



С. Цвейг «Шахова новела».
Головний герой - доктор Б., освоїв шахи в тюрмі, куди його кинуло гестапо. Багаторічна вимушена гра з уявним партнером, нескінченні битви з самим собою, гнітюче подіяли на психіку доктора і привели до роздвоєння особистості. Шахи дали інтелектуальний притулок йому, але захистити  від жахливої машини придушення особистості, розробленої фашизмом, шахові фігури виявилися безсилі.


В. Набоков «Захист Лужина».
У романі розповідається про складну долю великого шахіста, який живе в чудовому світі давньої божественної гри. Життя дивним чином зупиняється на незакінченій партії, і Лужин воліє випасти з гри у вічність ...



Л. Керрол «Аліса в Задзеркаллі».
 Дія цієї найвідомішої книги відбувається на казковій дошці, де всі персонажі - шахові фігури, а головна героїня, перетворившись на пішака, стає учасницею шахової партії.


А. і Б. Стругацькі «Град приречений». Головний герой грає в шахи з якимось Великим Стратегом, а фігури схожі на знайомих йому людей.



Е.М. Ремарк «Життя у позику».
Один з персонажів книги - 80-річний старий на прізвище Ріхтер - страждає на важку форму туберкульозу і проводить багато років в санаторії. Еліксиром, що продовжує йому життя, виявляються шахи. Дізнавшись, що безнадійно хвора людина пристрасно захоплюється ними, лікарі знаходять йому відповідних партнерів, і ті грають з Ріхтером по телефону або по пошті.


А. Перес-Реверте «Фламандська дошка». Книга написана в жанрі інтелектуального детективу. Ключем до розгадки жорстоких злочинів служить картина, на якій зображена позиція з шахової партії. Щоб розставити всі крапки над «i», належить розібратися, як розвивалася партія. Роман служить блискучою ілюстрацією до розділу шахової композиції, який називається ретроаналізом.


Б. Вербер «Останній секрет».
 Геніальний вчений розігрує вирішальну шахову партію з комп'ютерним мозком. На кону - звання чемпіона світу. Перемога на боці людини. Зал аплодує. І раптом переможець несподівано помирає. Журналісти починають своє власне розслідування ...


І. Ільф і Є. Петров «Дванадцять стільців». Багато читачів, в тому числі шахісти, знають цю книгу напам'ять, а відомий гросмейстер Михайло Таль навіть писав про неї свою дипломну роботу. Глава, присвячена сеансу одночасної гри великого комбінатора Остапа Бендера у Васюках, - одна з кращих зразків гумору в художній літературі. Багато шахових фраз з цього безсмертного роману давно перетворилися на афоризми: «Гросмейстер зіграв е2-е4», «Міжпланетний шаховий турнір», «Вам мат, товариш гросмейстер», «У мене всі ходи записані»  та інші.