пʼятницю, 4 вересня 2020 р.

 

«Птах душі» Василя Стуса

 

 


 

 

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

 

35 років тому,4 вересня 1985 року, перестало битися серце поета і політв'язня, патріота своєї землі Василя Стуса. Творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує — Свободу, Незалежність, Право на рідну мову, Історичну пам’ять, Самобутню культуру.

«Ненавиджу слово «поезія» , поетом себе не вважаю.

Маю себе за людину, що пише вірші.

Зневажаю політиків.

Ще - ціную здатність чесно померти.

Це більше за версифікаційні вправи!»

Василь Стус загинуву в ніч на 4 вересня 1985 року у карцері Кучинського концтабору Пермської області Росії.

 

"Якщо на твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї - тоді доводиться змиритися з тим, що у тебе є рідна земля, але немає рідної країни."

Василь Стус.

 

  Сокальська центральна районна бібліотека пропонує користувачам такі книги із фонду бібліотеки:

Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».

- Суд і роль адвоката Медведчука

- Останні роки життя в таборі особливого режиму

- Нобелівська премія: чи мав поет шанс її здобути?

- Смерть Василя Стуса: хворе серце, убивство чи самогубство?


 

Колишній аспірантці, яка працювала над дисертацією про життя і творчість видатного поета Василя Стуса, а нині за волею обставин стала медсестрою, запропонували доглядати помираючу від важкої хвороби жінку. Як виявилося важкохвора у минулому була полковником КДБ і багато разів зустрічалася зі Стусом, особливо в останні дні його життя. У романі надзвичайно насичено змальовано життя поета на його рідній Донеччині, в оточенні друзів, педагогів і літераторів, і в концтаборі — де утримували в’язнів совісті, ставлячи їм у провину їхні переконання. Чимало уваги приділено у романі й долі останньої рукописної збірки поета.

 

 

 

До збірки ввійшли твори Василя Стуса, що є золотим спадком вітчизняної літератури. Читач також має можливість ознайомитися з життєвим і творчим шляхом поета.

«Палімпсест» - найповніша книжка вибраного, де зібрано коли не все найкраще (бо слабких віршів поет фактично не має), то, принаймні, все найяскравіше з його творчого доробку.

Запрошуємо до читання!