«Птах душі» Василя Стуса
Як
добре те, що смерті не боюсь я
і
не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що
перед вами, судді, не клонюся
в
передчутті недовідомих верств.
Що
жив, любив і не набрався скверни,
ненависті,
прокльону, каяття.
Народе
мій, до тебе я ще верну,
і
в смерті обернуся до життя
своїм
стражденним і незлим обличчям.
Як
син, тобі доземно уклонюсь
і
чесно гляну в чесні твої вічі,
і
в смерті з рідним краєм поріднюсь.
35 років тому,4 вересня 1985 року, перестало битися
серце поета і політв'язня, патріота своєї землі Василя Стуса. Творив і загинув,
щоб український народ мав те, на що заслуговує — Свободу, Незалежність, Право
на рідну мову, Історичну пам’ять, Самобутню культуру.
«Ненавиджу
слово «поезія» , поетом себе не вважаю.
Маю
себе за людину, що пише вірші.
Зневажаю
політиків.
Ще
- ціную здатність чесно померти.
Це
більше за версифікаційні вправи!»
Василь Стус загинуву в ніч на 4 вересня 1985 року у
карцері Кучинського концтабору Пермської області Росії.
"Якщо на
твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї - тоді доводиться змиритися
з тим, що у тебе є рідна земля, але немає рідної країни."
Василь Стус.
Сокальська центральна районна бібліотека пропонує користувачам такі книги із фонду бібліотеки:
Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя
Стуса. У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса,
покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів.
Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти
щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом
«Секретно».
- Суд і роль адвоката Медведчука
- Останні роки життя в таборі особливого режиму
- Нобелівська премія: чи мав поет шанс її здобути?
- Смерть Василя Стуса: хворе серце, убивство чи самогубство?
Колишній аспірантці, яка працювала над дисертацією
про життя і творчість видатного поета Василя Стуса, а нині за волею обставин
стала медсестрою, запропонували доглядати помираючу від важкої хвороби жінку.
Як виявилося важкохвора у минулому була полковником КДБ і багато разів
зустрічалася зі Стусом, особливо в останні дні його життя. У романі надзвичайно
насичено змальовано життя поета на його рідній Донеччині, в оточенні друзів,
педагогів і літераторів, і в концтаборі — де утримували в’язнів совісті,
ставлячи їм у провину їхні переконання. Чимало уваги приділено у романі й долі
останньої рукописної збірки поета.
До збірки ввійшли твори Василя Стуса, що є золотим
спадком вітчизняної літератури. Читач також має можливість ознайомитися з життєвим
і творчим шляхом поета.
«Палімпсест» - найповніша книжка вибраного, де
зібрано коли не все найкраще (бо слабких віршів поет фактично не має), то,
принаймні, все найяскравіше з його творчого доробку.
Запрошуємо до читання!